НЕ ВСЕ ПОНИКЛО У ПІТЬМІ ЗАБУТТЯ (ДІЯЛЬНІСТЬ О.БАСАРАБ У СОЮЗІ УКРАЇНОК) Босий Роман,Вовк Тетяна, Корнеляк Наталя, Писко Олена, вихованці гуртка «Історична стежка», учні 10-В кл. ОЗ «Мостиський ЗЗСО №2 І-ІІІст.» Мостиської ОТГ Керівник: Бірець Галина Іванівна,керівник гуртка , учитель історії ОЗ «Мостиський ЗЗСО №2 І-ІІІст.» Мостиської ОТГ Пам’ять ніколи не глухне… Анна Карванська-Байляк Народна мудрість стверджує: якщо Господь хоче покарати людину, то відбирає у неї розум, якщо хоче покарати народ – віднімає у нього історію. Покарання історією є найбільшою карою для нації, карою смертельною. Нам десятиліттями поруч зі знищенням мови і духовності, намагалися нав’язати певне бачення історії. Кожен трактує історію свого життя так, як її переживає. Адже історія кожної нації – це боротьба проти колонізаторів за виживання, за власну незалежну державу, за побудову справедливого і заможного суспільства, за рівноправні та взаємовигідні стосунки з усіма націями людської цивілізації. Чим більше ми знаємо про історичні постаті, тим більше ми значимо. Народ перестає бути наймитом на своїй землі, «тяглом у поїздах бистроїздних» у сусідів, як писав І.Франко у поемі «Мойсей». А ми цього не хочемо і не допустимо! Ось чому ми обрали постать О.Басараб. Її персоналії не відводяться уроки історії, брак літератури. Певним поштовхом до дослідження був нещодавній урок-спогад у нашому класі про Анну Карванську-Байляк, уродженку Мостищини. Ми намагалися відшукати спільні риси жінок-патріотів, борців за волю України. Тому взялися до пошуків інформації у бібліотечних та архівних фондах. Відвідавши книгарні у Львові, сподівалися щось придбати, але були розчаровані – одна книга. А вона так багато зробила справ! Своє молоде життя вона віддала за незалежність та свободу українців. Тому постать О.Басараб заслуговує більшої уваги для вивчення та популяризації серед більшої аудиторії, а особливо – серед молоді. Ставлячи мету дослідження , хочемо висвітлити роль жіноцтва в образі О.Басараб періоду 20-30рр. ХХст. в Галичині, в часи антиукраїнської асиміляційної політики Польщі. Для досягнення цієї мети ставили завдання: проаналізувати джерела щодо актуальності постаті та охарактеризувати діяльність О.Басараб у Союзі Українок, проаналізувати вплив жіночого руху на патріотичне виховання тогочасної молоді. Переїхавши до Львова у 1923р., Ольга стала членом Головної управи-філії СУ, була бухгалтером цього товариства. Це була найбільша жіноча організація в Галичині і на українських землях загалом. Метою СУ була активізація жінок, піднесення їхнього освітнього й економічного рівня (зокрема, фахового досвіду у ділянці хатнього господарства), суспільної гігієни, суспільної праці, участь у світовому жіночому русі тощо. СУсвоєю працею виховав новий тип української громадянки, тим самим зміцнив і поглибив українську свідомість і український стан посідання. О.Басараб виступала як зразок багатогранного образу, вона була героїчна і романтична, гармонійно поєднювала усе. Важкою була боротьба за «кусок хліба». Заробляла лекціями та одночасно увійшла в наполегливу працю в легальних і підпільний організаціях, стала секретаркою філії СУ у Львові. З рамени філії СУ займалася організацією та культурно-освітньою працею серед українських дівчат-ремісничок і служниць. СУ засновував власні філії й творив самостійні жіночі гуртки при читальнях «Просвіти» по селах. До цього треба було організаційного хисту і досвіду. І, якраз, скарбничка – О.Басараб, хоч була за фахом банкова урядниця, відзначалась особливим організаторським хистом. СУ особливо вирізнявся з-поміж жіночих організацій Галичини, тож саме він рішенням Всеукраїнського жіночого з’їзду у Львові 22-23 січня 1921р. став осередком найбільш масової та репрезентативної спільноти того часу, і претендував на особливу роль у суспільстві. Задекларувавши себе як федерацію всіх жіночих товариств краю, СУ основний акцент зміщував усе ж на формування та розвиток власних нових структурних ланок. Для формування організаційної бази руху, уніфікації вже існуючих осередків та заснування нових, львівський провід СУ використовував різні можливості: листування, поїздки діячок у провінцію, спільні наради, тощо. Завдяки цим заходам вдалося виробити генеральну модель жіночої організації, в основу якої було покладено структуру передвоєнних жіночих товариств, що передбачала триступеневу ієрархію: управа з центром у Львові – місцеві філії у провінційних містах – гуртки у селах. У 1921р. діяло 14 філій та 11 гуртків, а вже у 1939р. – відповідно 82 і 1022. Чисельність СУ протягом 1921-1939рр. зросла до 60тис. осіб. Шукаючи матеріали в епістолярній спадщині подружжя Басарабів, ми дізналися цінну інформацію про трагедії «маленької людини» в час лихоліття, які засвідчують, що війна завше була тією сферою людського життя, що найтісніше пов’язана з гендерною ідентичністю. На зміну вчорашній традиції героїні, котрій відводилась роль дружини, господині, матері, приходить «новий тип» жінки, статус якої визначався освітою, фахом , політичними переконаннями. Але так само як «вчорашня жінка, яка не знала ще антагонізму між двома життєвими тенденціями», Ольга переживає духовний розкол жіночої особистості. Не маючи можливості зазнати радостей народження і виховання дітей, Ольга реалізує свої здібності і силу у інших сферах: фізичному труді, харитативних та громадських організацій. Однак її чоловік Дмитро бачить в лиці дружини не представницю української молоді, а емансипатку. Йдеться про спотворення жінки через емансипатію, що сприймається як втеча із сфери приватного. Отже, модерністські вияви «нової» жінки через вступ у парламент не були сприйняті позитивно. Однак побоювання Дмитра були даремними, адже жінки тієї епохи не відкидали ні сім’ї, ні материнства, ні відданості. Занепокоєність чоловіків зумовлені тим, що емансипована жінка неминуче здійснює втечу за «сакральну площу свого буття». Вихід жінки «за межі роду» є справою недозволеною й чіткою характеристикою меж жіночого/чоловічого в традиційному патріархальному суспільстві. Дана позиція типова для чоловіків поч.ХХст., адже їх повсякденне життя, влада та сутність були під загрозою. Вихід жінки «за межі роду» - це вияв нежіночого переживання і формування нежіночого образу. З листів до Дмитра, ясно видно, що Ольга була людиною надзвичайно емпатійною. Як особистість, вона сприймає переживання іншої людини з її власної позиції, не втрачаючи при цьому ясності розуміння своєї сутності. Загалом зміст і форма послань Ольги засвідчує, що жінка навіть в екстремальній ситуації має тенденцію до більшої особистісної залученості, аніж чоловік. Її цікавлять свої і чужі міркування, враження, емоції, світлі спогади. У даному випадку маємо український тип жінки з його характерною нежіночою мужністю, що допускається, як рятівна сила в екстремальних соціокультурних ситуаціях війни, кризи, занепаду: «Але що робити? Таке життя. Жити, жити треба коли можна, бо хто зна, що завтрашній день принесе». Бажання жити і творити є домінантною і червоною лінією, яка проходить через її листи. Усе це було характерно для жінок-членок СУ. Виконуючи цей проект, ознайомились з матеріалами різних книг. Однією з них була «Ольга Басарабова з Левицьких: життя і чин» написана у 2017р. О.Бежук – головою Секретаріату Львівського товариства ім.О.Басараб. Матеріали з книги представлялись на Міжнародній конференції присвяченій історії жіночого руху в Україні, під назвою «Сестри по обидва боки Збруча». Також ми розглядали ще одну працю авторки під назвою «Ти мені одинокий лишився…: гендерний епістолярій О.Левицької та Д.Басараба у період Великої війни», з якої ми взяли значну кількість інформації. Також відбулося знайомство з книгою «Українські жінки у горнилі модернізації» О.Кісь, у якій авторка відмічала особливості жіночого руху, і доводила, що між жіночим і національно-визвольним рухами існував тісний зв’язок. Адже жіночий рух набував у ті часи динаміки, цілі і втілення на практиці, а жінка проявляла себе всюди. Цей період історикиня називає «жіночим відродженням». На основі архівних матеріалів (під реєстраційним номером 274,319) ми відшукали додаткову інформацію про Центральне українське товариства «Союз Українок». Нам приємно, що О.Басараб пов’язана із «Пластом». У нашій школі також активно діє «Пласт», маємо свою станичну. Разом із ними ми відвідали могилу О.Басараб на Янівському кладовищі. Матеріали пошукового дослідження можна використати при проведенні заходів щодо вшанування пам’яті жінок-патріоток, при написанні посібників, патріотичному вихованні сучасної молоді. Світла постать Ольги Басараб завжди стоятиме серед героїв і героїнь у пантеоні історичної пам’ятіукраїнського народу. Від неї ми вчимося, як любити свій народ і свою Батьківщину. Ми черпаємо силу духу і прагнення до кращого життя. Вона загинула молодою, проживши 34 роки, заради мрії жити у вільній країні. Її життєвий шлях містить силу правди, яка переконує і надихає, дає нам віру і надію у завтрашній день. Сьогодні вона надихає новітніх героїв України, які зі зброєю у руках захищають нашу Батьківщину, і серед цих героїв – чимало жінок. Слава Україні! Героям слава! Використана література Ø Ірена Книш «Незабутня О.Басараб: вибране»/ Вінніпеґ – 1976 – 241ст. Ø Галайко Б. Часопис «Сурма»/ Галайко Б. – Львів: НУ «Львівська політехніка» Ø Чопик Г. «Українська розвідниця Ольга Басараб»/ Г.Чопик – Львів: Галицька видавнича спілка, 2005.-32ст. Ø Ольга Бежук «Ольга Басарабова з Левицьких: життя і чин»/ О.Бежук – Львів: Український інститут «Євросоціум», 2017 – 476ст. Ø Кісь Оксана «Українські жінки у горнилі модернізації»/ О.Кісь – Харків, 2017 – 396ст. Ø «Новий час» - 1929 Ч.60 Ø Літопис нескореної України. Кн.5: Ольга Басараб та її доба: документи, матеріали, спогади, біографічні нариси/ Я.С.Лялька: В.о. Наук.-дослід. Центр історії нац.-визвол. Змагань України: Переднє слово Якослав Дашкевич.-Львів: Галицька видавнича спілка, 2007 – 1250ст. Ø Мілена Рудницька: статті, листи, документи/авт.-упоряд.: М.Дядюк. відп. ред. М.Богачевська-Хом’як. – Львів:Б.в.,1998. – 843ст Ø ЦДІАУЛ. – Ф.866. – Оп.1. – Спр.5. – Листи та поштівки до Басараба Д. (1913-1915рр). – 93арк Ø ЦДІАУЛ – Ф.866. – Оп.1 – Спр.6. - Листи Басараба Д. (1914-1915рр). – 188арк. Ø П.Ч. Ціль і завданнє молоді// Відгуки. – 1913. – Ч.1. – С.9